Міністерство освіти і науки України об’єднало зусилля з Міністерством цифрової трансформації, щоб розпочати епоху інновацій в освітній системі. Вони наважилися зазіхнути на святе — оцінки, записані олівцем у шкільному журналі. І зробили це в Україні, під час війни. Хтось мав розповісти цю історію!
Тож ми запросили справжніх учителів, справжніх дітей і навіть одного справжнього малюка, щоб поділитися справжньою мрією — про «Мрію».
Мрія — це цифрова освітня екосистема всередині застосунку, створена спільною командою двох міністерств.
“
Я воюю за нову Україну. Не ту, яка існувала і яку нищать, а нову — яку ми відбудуємо так, як хочемо.

Максим Нагорний, 18 років,
Збройні Сили України
Це була не просто надія на майбутнє, а буквально причина жити й боротися. Так і народився маніфест. Не про те, яким прекрасним буде продукт — він говорить сам за себе, — а про те, чому взагалі важливо думати й планувати майбутнє, коли все ще й досі під загрозою.
Це історія про майбутню Україну, сформовану мріями тих, хто навчається в ній сьогодні. А навчаються вони з «Мрією».

Тож ми запросили Людмилу Таболіну — вчительку української мови та літератури, одну з 50 найкращих учителів світу у 2023 році та людину з природним хистом надихати інших.

А також Максима Гвоздецького — вчителя фізики із Запоріжжя, який здобув національну премію Global Teacher Prize Ukraine 2023 у категорії «Bчитель-інноватор».

І Сашу Паскаль — незламну українську гімнастку, яка втратила ногу внаслідок ракетного удару росії по Одеській області у травні 2022 року, але не перестала здобувати нові перемоги.
Bрешті-решт «Мрія» надихає не лише навчатися, вона дає сенс жити та планувати майбутнє.